спільні й відмінні ознаки пиродних зон висновок

Сергй СЕГЕДААНТРОПОЛОГ¶ЧН¶ ОСОБЛИВОСТ¶ ДАВНЬОГО НАСЕЛЕННЯ ТЕРИТОР¶· УКРА·НИ(доба раннього залза ЂЂЂ пзн середньовччя)Кммерйц, скфи, сарматиПочаток ¶ тис. до н. е. ознаменувався кардинальними змнами у господарств, культур та побут людност степово зони ґвраз, яка опанувала обробку залза, освола зду верхи та винайшла складний далекобйний лук «скфського» типу. Кочов племена ЂЂЂ раномовн номади, основою господарства котрих було скотарство, створили ряд яскравих культур, як послдовно змнювали одна одну. В Пвнчному ПричорноморЂЂЂ та Передкавказз вони представлен кммерйською, скфською та сарматською культурами.Кммерйц ЂЂЂ перший народ Схдно ґвропи, самоназву якого не поглинув морок часу. Найдавншу звстку про них мстить безсмертна «Одссея» (VIII ст. до н. е.): «Зайшло сонце,  вкрила темнь ус шляхи, а корабель наш досягнув меж океану. Там народ  мсто людей кммерйських, оповит млою  хмарами;  нколи промен осяйного сонця не зазирають до них». Цю емоцйну оповдь доповнюють свдчення Геродота: «... Крана, де тепер живуть скфи, кажуть, що за давнх часв була кммерйською... Ще й тепер у Скф снують кммерйськ фортец, кммерйськ переправи,  також  крана, що називаться Кммерю,  й так званий Кммерйський Боспор». З кнця VIII ст. до н. е. згадки про спустошлив напади кммерйських вершникв мстять ассирйськ, вавилонськ та урартськ писемн джерела.Можливо, з кммерйцями по Ђязан памЂЂЂятки блозрсько культури XII ЂЂЂ IX ст. до н. е., поширен у степовй зон Пвнчного ПричорноморЂЂЂя. Етнчна належнсть блозрцв поки що не зЂЂЂясована. За одню точкою зору, вони продовжують лню розвитку фракйських племен, за ншою ЂЂЂ ранських. Згодом за хньою участю сформувалася свордна група памЂЂЂяток так званого новочеркаського типу, з Ђязок яких з кммерйцями не виклика сумнвв.Що ж до фзичного типу носв блозрсько культури, то вони характеризувалися високим зростом (171 см у чоловкв), здебльшого видовженою формою голови з добре розвинутим мЂЂЂязовим рельфом, вузьким  високим лицем, досить широким носом (С. Круц, Л. Литвинова та н.). Це ЂЂЂ риси одного з рзновидв давньосередземноморського типу.У VII ст. до н. е. в Пвнчному ПричорноморЂЂЂ поширилися нос скфсько культури, найдавншу згадку про котрих мстять ассирйськ джерела. Понад чотири столття вони населяли величезн степов простори мж Доном та Дунам. Це була група спорднених племен, близьких за походженням, культурою та звичаями. Панвне становище серед них, за Геродотом, посдали царськ скфи ЂЂЂ номади, як замешкували степову смугу вздовж Азовського моря, Подоння та Крим. ·хнми сусдами в Лвобережному ПричорноморЂЂЂ були скфи-кочовики, а на пвноч, в лсостеповй зон ЂЂЂ скфи-землероби. У понизз Пвденного Бугу поблизу грецького мста-колон Ольвя мешкали каллпди, або еллноскфи, на пвнч вд них ЂЂЂ алазони, котр, вочевидь, належали до фракйських, моврно, гетських племен. Лсостепову смугу Днпровського Правобережжя, за Геродотом, населяли скфи-орач, з якими сучасн дослдники по Ђязують племена чорнолсько культури. Дедал частше висловлються припущення про  прасло Ђянський характер.Загалом скфи Пвнчного ПричорноморЂЂЂя визначалися середнм зростом ЂЂЂ близько 167 см у чоловкв  159 см у жнок. Щодо вдомих поетичних рядкв Олександра Блока: «Да, скифы мы, да, азиаты мы, с раскосыми и жадными очами», то вони мало узгоджуються з пдсумками антропологчних дослджень ЂЂЂ нос скфсько культури на теренах Украни належали до типових вропеодв. ·м були властив видовже.на форма черепно коробки, середн за шириною, добре профльоване в горизонтальнй площин ортогнатне обличчя з чтко окресленим, середнх розмрв носом. Ц риси простежуються на документальному портрет вона зрлого вку з поховання на курганному пол «Срко» поблизу Нкополя. Приверта увагу деяка асиметря нижньо частини обличчя ц людини ЂЂЂ за рахунок виступу на правй половин пдборддя, що утворився внаслдок поранення стрлою, яка влучила в нижню щелепу, вибивши шматок кстки. Цкаво, що вд часу поранення до смерт вона пройшло клька рокв. Це переконливо свдчить про високий рвень медичних знань скфського суспльства.На пдстав порвняльного аналзу Т. Кондукторова дйшла висновку, що за основними рисами фзично будови скфи Пвнчного ПричорноморЂЂЂя дуже близьк до свох попередникв на цих теренах ЂЂЂ племен доби пзньо бронзи. Отже, вони асимлювали велик групи мсцево людност, чому, очевидно, сприяла мовна спордненсть.Цнн результати отримала М. Великанова, яка вивчала черепи з Aрунтового скфського могильника IV ЂЂЂ III ст. до н. е. бля с. Миколавка на схдному берез Днстровського лиману. За багатьма важливими расово-дагностичними ознаками, зокрема шириною вилиць, вони займають промжне становище мж скфськими та фракйськими кранологчними серями. Крм того, серед населення, яке залишило дану памЂЂЂятку, досить чтко виокремлюються два морфологчних компоненти: вдносно масивний, властивий скфам Нижньо Надднпрянщини, та гранильний, притаманний фракйцям балканського ареалу. Вдтак виплива, що на захдних околицях Велико Скф (а Днстер якраз  вдгравав роль природного рубежу мж двома великими етнчними масивами) мж скфськими та фракйськими племенами снували тсн взамини, наслдком яких була змна антропологчного типу.Антропологчн дослдження носв чорнолсько культури не проводились ЂЂЂ у них переважав обряд трупоспалення, а отже, практично вдсутн кстков рештки. Що ж до кранологчних та остеологчних матералв, виявлених у скфських курганах Середньо Надднпрянщини (здебльшого в Поросс), то х вивчення дало змогу зробити так висновки: люди, похован в них, близьк до скфв Нижньо Надднпрянщини; витоки хнього морфологчного типу по Ђязан з носями зрубно та блозрсько культур доби пзньо бронзи, (С. Круц). Це да пдстави гадати, що серед похованих пд курганними насипами переважали прибульц з степово зони Украни, а мсцева прасло Ђянська люднсть, очевидно, ховала свох небжчикв за ншим ритуалом.Дещо несподван результати дало обстеження черепв з курганв поблизу м. Бориспль на лвому берез Днпра. За пдсумками дослджень був виокремлений не вдомий дос антропологчний тип, який характеризуться округлою (мезобрахкранною) формою мозково коробки, високим  широким обличчям (С. Круц). Очевидно, витоки цих морфологчних рис слд шукати серед носв бондарихнсько культури, котр, як вдомо, у першй чверт ¶ тис. до н. е. населяли лсостепову зону Лвобережно Украни.У III ст, до н. е. панування скфв у причорноморських степах скнчилося: сюди з сходу почали проникати сарматськ племена, як ранше кочували у Приаралл, на Пвденному Урал та в Поволж. Першими на теренах Украни зЂЂЂявились язиги, по тому ЂЂЂ роксалани, згодом ЂЂЂ алани. Вже у ¶ ст. до н. е. античн автори почали називати Пвнчне ПричорноморЂЂЂя Сарматю. Сарматськ племена активно втручалися в тогочасн мжнародн под: вони неодноразово нападали на Ольвю та нш грецьк колон, вели вйни з Римом тощо. У перш вки нашо ери частина сарматв проникла далеко на пвнч, у лсостепов райони Украни (басейн р. Тясмин), де, мабуть, змшалася з корнною землеробською люднстю.Антропологчн дослдження показали, що сармати Пвнчного ПричорноморЂЂЂя загалом характеризувались дещо коротшою, нж у скфв, черепною кришкою, ширшим обличчям, помрним розвитком мЂЂЂязового рельфу та середнм випинанням носових ксток з площини лиця, ЂЂЂ тобто вропеодними рисами з певною «схдною» домшкою (Т. Кондукторова, С. Круц). За бльшстю ознак вони були дуже близькими до сарматських племен Поволжя, Пвденно Башкир, Приаралля. Припускають, що вс ц групи походять вд населення андронвсько культури доби бронзи, памЂЂЂятки яко поширен на теренах Казахстану та Мнусинсько котловини в Захдному Сибру. Зауважимо, що деяк сарматськ племена, надто алани, досить широко застосовували штучну деформацю черепа.З сторичних джерел довдумося, що пд тиском сарматв значна частина скфв залишила обжит земл й перебралася до Кримського пвострова. Приблизно в середин III ст. до н. е. скфи заснували тут свою столицю, котра дстала назву Неаполь (Нове Мсто). Найбльшого розквту Мала Скфя досягла в II ст. до н. е., за часв царя Склура та його сина Полака.Пд час археологчних розкопок бля стн Неаполя Скфського виявлено монументальний мавзолей, що мстив понад 70 кстякв скфських вельмож ЂЂЂ чоловкв, жнок, дтей. Найдавнше поховання належало чоловков 40 ЂЂЂ 45 рокв, одяг котрого був оздоблений золотими прикрасами. Бля нг небжчика лежали металевий шолом, два меч, наконечники списв тощо.Антропологчне обстеження засвдчило, що череп чоловка був штучно деформований, внаслдок чого орбти  частина лобово кстки помтно висувалися наперед. Лоб широкий, високий; нс ма чтко окреслений контур, що добре видно на реконструкц, виконанй М. Герасимовим. Саме завдяки й удалося встановити, що поховання належить царев Склуру, зображення якого мстить камЂЂЂяний рельф, знайдений на початку минулого столття.Протягом останнх десятилть у Нижнй Надднпрянщин та в Криму було обстежено чимало Aрунтових некрополв пзньоскфського часу (Неаполь Скфський, Золота Балка, Миколавка-Козацьке та н.). Це дало змогу зЂЂЂясувати, що мж раннми та пзнми групами скфсько людност простежуться чтка генетична спадкомнсть. Що ж до впливу нших морфологчних компонентв, то вн був незначним (Т. Кондукторова).З кнця ¶ тис. до н. е. до початку II тис. н. е. на теренах Волин, Прикарпаття, Подлля та Закарпаття вдбувалися складн етногенетичн процеси за участю племен пшеворсько, зарубинецько, липицько та нших культур, антропологчний склад яких залишаться невдомим через поширення в хньому середовищ обряду трупоспалення. Черняхвська культура (II ЂЂЂ початок VI ст.)Черняхвська культура ЂЂЂ одне з найяскравших культурно-сторичних-утворень першо половини ¶ тис. н. е. на пвденному сход ґвропи. В перод свого розквту, який припада на III ЂЂЂ IV ст., вона обймала бльшу частину сучасних укранських  молдовських земель та сумжн з ними райони Польщ, Румун, Рос. За пдрахунками ґ. Махно, лише в Укран вдкрито близько З тис. поселень  могильникв ц культури, де виявлено сотн жител, тисяч поховань, здйснених за обрядом трупоспалення або трупопокладення.Вс дослдники черняхвсько культури зазначають наявнсть спльних рис, властивих  носям: розвинуту економку, основою яко були землеробство та ремсництво; нтенсивний обмн з античним свтом; близьксть форм керамки, виробв з металв  кстки; розмщення поселень на розлогих схилах рчок та струмкв; поширення безкурганних могильникв. Утм снували й мсцев особливост ЂЂЂ в поховальному обряд, керамц, житлобудвництв, що дало пдстави видлити три локальн групи черняхвських памЂЂЂяток, по Ђязан з певними регонами: Пвнчно-Захдним ПричорноморЂЂЂям, межирччям Днстра, Пруту й Дунаю, лсостеповою зоною Украни (В. Баран).Вдмнност матерально та духовно культури пояснюються неоднорднстю етнчного складу черняхвсько людност, куди входили раномовн скфи та сармати, як переважали в Пвнчному ПричорноморЂЂЂ; фракйц ЂЂЂ гети й даки, що мешкали в межирчч Дунаю та Днстра, де вдчувався також сарматський вплив; схдносло Ђянськ антськ племена, по Ђязан з лсостеповою зоною Украни; готи ЂЂЂ схдногерманське племЂЂЂя, слди перебування котрого виявлено в Захднй Волин, верх Ђях Пвденного Бугу, а також в окремих регонах Пвнчного ПричорноморЂЂЂя.Уперше антропологчний матерал з поховань черняхвсько культури отримав у 1899 р. вдомий кивський археолог В. Хвойка пд час розкопок могильника бля с. Черняхв на Кивщин. Згодом кстков рештки черняхвцв були вднайден також в нших некрополях Украни, Молдови та Польщ.Аналз кранологчних матералв показав, що носям ц культури загалом були притаманн вропеодн риси: висока, видовжено форми черепна кришка, помрно розвинутий рельф, нешироке обличчя, середнй за шириною, чтко окреслений нс (Т. Кондукторова). Однак серед них вирзняться клька морфологчних варантв, «при Ђязаних» до певних територй: правобережний надднпрянський, лвобережний надднпрянський, середньонадднпрянський та н. Це переконливо свдчить на користь тези про полетнчний характер черняхвсько культури, яку обстоюють втчизнян вчен.Спробумо на пдстав групових морфологчних характеристик зЂЂЂясувати роль окремих етнчних компонентв, з яких склався строкатий конгломерат черняхвсько людност. Почнемо з готв, стосовно котрих в сторично-археологчнй лтератур вддавна точаться гостр суперечки.За фольклорною традицю, готи ЂЂЂ це вихдц з о. Готланд у Балтйському мор. Наприкнц ¶ тис. до н. е. вони з якихось причин залишили свою батьквщину й переселилися до Пвденно Балт.У II ст. н. е. готи просунулися дал на пвдень, зЂЂЂявившись у Мазов та Пдляшш (Польща), в Полсс та на Волин, де з ними по Ђязують памЂЂЂятки вельбарсько археологчно культури. За поширенням вельбарських елементв на черняхвських памЂЂЂятках зЂЂЂясували, що у верх Ђях Пвденного Бугу готськ племена роздлилися: одн з них рушили до Чорного моря та Приазо Ђя, нш повернули на пвденний захд. Поява готв на укранських землях спричинилася до певних сторично-культурних та етнчних змн, що вдбулися в першй половин ¶ тис. Встановлено, що готи певний час очолювали велик вйськово-полтичн союзи, як обЂЂЂднували скфв, сарматв, дакогетв  сло Ђян. Ця обставина дала пдстави деяким нмецьким, польським  росйським дослдникам вважати готв чи не диним творцем черняхвських старожитностей.Аналз антропологчних даних показу, що давнм германцям, а отже й готам, були притаманн риси, характерн для представникв пвнчно глки вропейсько раси: масивний череп, який характеризуться великим поздовжнм та поперечним даметром, середня ширина лиця, низьк орбти, вдносно вузький нс. Жодна кранологчна серя з черняхвських некрополв Украни та Молдови (а х понад 20) не ма такого поднання ознак. Готську домшку можна простежити хба що на деяких черепах з могильникв, розташованих поблизу сл Косанове (Побужжя) та Гаврилвка (Нижня Надднпрянщина). Вдтак можна погодитися з тими дослдниками (Т. Кондукторова, М. Великанова, Т. Алексва), котр вважають, що готи не вдграли стотно рол у формуванн морфологчних рис черняхвсько людност. Зазначимо також, що наприкнц IV ст. частина готв пд тиском гунв була змушена залишити терени Схдно ґвропи, решта ж розчинилася серед мсцевого рзноплемнного люду, не залишивши помтного слду в його матеральнй та духовнй культур.Найдовше готи затрималися в Криму. Востанн про кримських готв ЂЂЂ мешканцв печерних мст Мангуп-Кале, Еск-Кермен та нших ЂЂЂ згадано в писемних джерелах друго половини XVI ст.Що ж до питання про внесок схдносло Ђянських племен у морфологчний тип черняхвсько людност, то виршити його непросто за браком джерел: нос «прасхдносло Ђянських» культур ЂЂЂ зарубинецько, волинсько-подльсько та кивсько ЂЂЂ застосовували обряд трупоспалення, який побутував в укранських землях аж до запровадження християнства (988). Вдтак доводиться вдаватися до порвняльного аналзу кранологчних матералв черняхвських та давньоруських часв. Хронологчний розрив мж ними становить шсть столть. Але це не так багато, враховуючи спадковий характер расово-дагностичних ознак.Дослдження показали: збрна кранологчна серя черняхвсько культури Середньо Надднпрянщини ма аналоги серед черепв з курганв та Aрунтових могильникв цього регону, залишених нащадками лтописних полян (Т. Алексва). З ншого боку,  ознаки притаманн також кранологчним матералам пзньоскфського часу. Це означа, що, по-перше, в Середнй Надднпрянщин простежуться дуже глибока лня морфологчного розвитку: племена скфського часу ЂЂЂ черняхвц ЂЂЂ лтописн поляни; по-друге, схдносло Ђянськ племена стотно вплинули на формування морфологчних рис носв черняхвсько культури.Скфський морфологчний компонент переважа також в нших кранологчних серях з черняхвських некрополв Украни. Що ж до Прутсько-Днстровського межирччя, то тут його вплив менш вдчутний: мсцев племена визначалися загальною грацильнстю, дуже малими розмрами черепа, вузьким, невисоким обличчям. За висновками М. Великаново, ц риси сформувалися на основ фракйського субстрату. Крм того, в цьому регон зафксована присутнсть сарматських племен. Так, у могильнику бля с. Данешти (Молдова) виявлено штучно деформован черепи.Окрем властив сарматам брахкранн черепи походять також з черняхвських некрополв Украни: бля с. Косанове в Побужж, с. Журвка Ольшанська в Середнй Надднпрянщин, с. Боромля на Лвобережж тощо. Цкаво, що в Косанвському могильнику вс вони належали жнкам, чоловч ж мали пвнчновропеодн (готськ) риси. На деяких надднпрянських памЂЂЂятках нод трапляються й черепи з слдами штучно деформац. Однак ц знахдки мають поодинокий характер  не дають пдстав для тверджень про стотний внесок сарматв у фзичний тип творцв черняхвсько культури.Салтвська культура (кнець VII ЂЂЂ X ст.)Наприкнц VII ст. в Пвденно-Схднй ґвроп, включаючи Лвобережну Украну, мешкали племена салтвсько культури. На думку багатьох учених (¶. Ляпушкн, М. Мерперт, С. Плетньова та н.), серед памЂЂЂяток, залишених ними, виокремлються два варанти: пвнчний та пвденний.Пвнчний, або верхньодонський, варант, представлений у верх Ђях Дону та Сверського Днця, характеризуться наявнстю городищ, захищених камЂЂЂяними стнами, та Aрунтових катакомбних могильникв (Верхньосалтвський, Маяцький, Дмитрвський та н.). Пвденний варант, що локалзуться у степовй зон бас

Укранський форум iсторii та антропологi > Антропологя давнього населення Украни